Служіння глухим
Відповідальний: Микола Стафіїв
Бог розуміє наші жести, коли ми молимося в тиші!
Місіонери роз'їжджають по світу, щоб нести малим народам і племенам спасаючу звістку про Ісуса Христа. Оглянімося! Адже поруч живуть Божі творіння, глухий народ, який має потребу в спасінні не менше ніж віддалені племена. Глухі не повинні йти в пекло!
Коли в родині народжується глуха дитина, або з якоїсь причини пізніше втрачає слух, то це - лихо! Фізично такі діти розвиваються нормально, але глухота у визначеній мірі позначається на їхньому моральному і психічному розвитку. Мислення в глухих конкретне і предметне, однак абстрактне - сповільнене.
Часто в народі їх називають глухонімими, іноді навіть німими, але це невірно. Вони - глухі. У школах їх вчать вимовляти звуки букв. Тому вони говорять ніби механічним голосом.
В силу особливостей свого розвитку глухі організувалися у визначену народність зі своїм світоглядом, психологією, менталітетом і своєю мовою – мовою жестів. Цей народ також прагне пізнати Бога і знайти порятунок у Ньому.
При Церкві християн віри євангельської м. Івано-Франківська по милості Божій організоване служіння глухих християн, які горять бажанням нести благу звістку своєму народу. Вони беруть активну участь у загальноцерковному служінні.
Новини служіння
В Івано-Франківську відбулася школа сурдоперекладу. З 4 по 11 серпня в приміщенні Церкви ХВЄ м. Івано-Франківська відбулися навчальні курси для працівників серед глухих. На навчання з церков міста Калуша, Івано-Франківська, Тлумача, Косова та Тисмениці з’їхалися 13 студентів, четверо з яких брати.
Історія служіння глухим в церкві м. Івано-Франківська
На шляху нашого життя ми зустрічаємо дуже багато людей. Вони різні і дуже тяжко найти однакових, проте одних ми знаємо краще інших ні. Та, коли ми ближче знайомимось з їхнім життям, ми самі змінюємо свій погляд на ту чи іншу проблему, яку не помічали. Був і в мене час, коли Господь створив такі обставини, щоб поміняти погляд на проблему, саме проблему, служіння глухим. Не буду описувати як це сталось, але поясню, як було відкрито мені в чому проблема. Будучи в служіннях, ми не помічаємо, що біля нас є люди, які потребують нашої допомоги. Ми не завжди звертаємо увагу на це, а якщо і так, то тільки для того, щоб заспокоїти, точніше приспати, совість, яка починає турбувати. Біда в тому, що в нас є шаблонна відповідь: це не моє, хай за це береться той, якого помазав Бог. І тяжко тим помазанцям нести таке служіння, коли церква спить і не приймає участі, не зацікавлена в тому чи іншому служінні. Та є Той, Який настановляє, дає мудрості, терпіння, любові, звершувати накази Всевишнього в нашому житті.
Я би ніколи не взявся дослідити та написати історію служіння глухому народу в нашій церкві та допомогло мені в цьому свідчення глухої дівчини.
Якби не перекладач, то я не була б з Богом (свідчення нечуючої дівчини – Лариси Корнійчук)
"Я народилася в сім’ї віруючих батьків в багатодітній сім’ї в м. Рівне. Переді мною народився брат інвалідом, а коли я народилася, то виявилося, що я зовсім не чую – глуха.
Батьки водили мене в церкву з самого дитинства, але я там нічого не чула і нічого не розуміла. Віддали мене в спецшколу-інтернат для глухих дітей. Коли я там навчалася, то мої однокласники говорили, навіщо тобі ходити до віруючих в церкву, там нудно, не можна дивитись телевізор, не можна робити те і се… А у нас весело, є розваги і таке інше.
Я не знала, який мені зробити вибір: або ходити далі разом з батьками в церкву, або ж послухатися своїх друзів і піти в світ.
Але Бог дарував милість і одна сестра в церкві вивчила мову жестів, почала мені перекладати все, що розказували, проповідували, співали. Відтоді я зрозуміла все. Я була перед важливим вибором.
І я свідомо вибрала Ісуса Христа, який помер за мої гріхи і подарував мені вічне життя! Я покаялася і прийняла водне хрещення, і розказую іншим глухим про Боже спасіння.
Дорогі люди, якщо ви ще стоїте перед вибором в житті, то не вагайтесь – виберіть собі життя в Ісусі Христі!
Я по цей день дякую Богу за те, що послав мені перекладача. Якби не перекладач, то я не змогла б почути істину про вічне життя і любов Ісуса Христа, назавжди загинула б, і не була б з Богом".
P.S. Брати і сестри! Коли ви побачите глуху людину - не пройдіть мимо! Якщо Бог вам вказує на цих людей, і відчуваєте відповідальність за їхню долю - вивчіть мову жестів і розкажіть про любов Ісуса. Відверніть їх від згубного шляху – вічної загибелі!
Історія
Церква м. Івано-Франківська розпочала служіння глухим майже з початку реєстрації. В 1996 році активно почав служіння глухим молодий брат Павло Юрин, який знав мову жестів. Він, як сурдоперекладач, та проповідники Габяк Петро, Іванцюк Іван та інші брати відвідували гуртожиток УТОГ, спілкувались з глухими розказуючи їм про любов Божу до людей. Внаслідок таких євангелізацій церкву почали відвідувати глухі люди. Дух Святий робив Свою працю і глухі приймали Господа, стали Божими дітьми. На той час водне хрещення прийняли 12 глухих людей і стали членами церкви. Бог щедро благословив це служіння.
На фото (зліва направо) перші глухі члени церкви: Чіркова Наталія, Юрин Павло (перекладач), Ольбінський Олександр, Свищ Ольга
Люди приходили на зібрання, раділи, бачачи один одного, та згодом прийшло розчарування і глухі брати та сестри почали покидати зібрання. Чому так сталося, що церкву покидали люди? Причина проста: перестали бачити Слово Боже в зібранні. Після закінчення Івано-Франківського фізкультурного технікуму Юрин Павло поїхав жити в м. Київ до своїх батьків, які були глухими. Церква залишилась без перекладача. Саша Ольбінський, як свідок тих подій, з болем розказував, що люди приходили в служіння та нікому було їм перекладати. Дехто із них шукали церкви з перекладачами і переходили туди, дехто вернулися в світ та почали знову грішити. Бачачи критичний стан Ігор Давидов попросив Татарин Олю (яка знала мову жестів) попіклуватися цими людьми. Та багато було втрачено: із 12 членів церкви залишилося 5.
Татарин Оля почала служити глухим. Господь поклав на серце сестрі Воронич Галі також вивчати мову жестів. Із спогадів сестри Галі я довідався, що навчання їй давалося дуже важко. Вчилася прямо на служіннях, навчальних посібників не було, та було Боже благословення і велике бажання допомогти глухим братам і сестрам більше пізнавати Господа.
Згодом Татарин Ольга разом з сім'єю виїхала за кордон. Сестра Галя залишилася сама в цьому служінні. Господь дав бажання сестрі Стафіїв Галі вивчити мову жестів. Навчання проходило аналогічно тільки з тією різницею, що Галя Воронич більше активно помагала своїй подрузі. Тільки через два роки Стафіїв Галя почала самостійно перекладати. Згодом Галя Воронич вийшла заміж, в неї народилася дитина і вона не змогла активно працювати в цьому служінні. Церква знову залишилася з одним перекладачем.
Із спогадів сестри Стафіїв Галі дізнаємось, що служіння перекладача досить важке, а особливо коли перекладач один. Перекладання на служіннях - це невелика частина служіння глухим. Приходилося також ходити з глухими по їхніх потребах в лікарні та в інші організації. УТОГ не може забезпечити всіх глухих перекладачами, і тому їм доводиться чекати, коли підійде їх черга, а проблема буває нагальною. Одного разу в служіння прийшла сестра Наталя Чіркова з перев’язаною рукою. Сестра Галя поцікавилася що з нею, на що глуха сестра відповіла, що зломила руку, а до лікаря не може піти туму, що перекладачі УТОГу заняті і вона чекає своєї черги.
Це тільки один випадок, а було їх багато. Бути перекладачем для глухих – це не просто служіння, це помазання Господнє, тому що без Господа нести це служіння дуже важко. Тільки Ісус Христос дає сили вистояти, зберегти мир і любити цих людей.
На фото: служіння перекладача Стафіїв Галини (як перекладача-суфлера, 2007 рік). На першій лавці глухі християни: Наталя Чіркова і Саша Ольбінський
Бачачи складне становище служіння, сестра Галя в молитвах просила Господа, щоб дав в це служіння якогось брата, тому що зрозуміла, що сама не зможе дальше. Через два роки Господь відповів. В кінці 2008 року в Івано-Франківську церкву приїхав молодіжний хор з м. Ковель. В хорі були два молодих брати-сурдоперекладачі. Вони запросили на конференцію в м. Луцьк глухих і перекладачів з нашої церкви, яка відбулася в лютому 2009 року. На той час у церкві вже було два перекладача: Воронич Галя і Стафіїв Галя. З благословення старшого пастора церкви Юрія Веремія в м. Луцьк поїхали: відповідальний брат Стафіїв Микола та перекладач Стафіїв Галина, і глухі: ОльбінськийСаша, Чіркові Дмитро і Наталя.
Конференція відбулася в церкві "Віфанія", де було зареєстровано 600 делегатів в основному з Волинської області.
Із спогадів Стафіїва Миколи: "Бог через цих людей вразив мене в саме серце. Ці люди не жалілися, що вони такі обездолені, а навпаки дякували Господу за те, що мають, і в такому стані можуть служити Ісусу Христу. Цим Господь щось зробив в моєму серці, і я по-другому почав дивитися на це служіння. Я зрозумів, що Ісус кличе мене до цього служіння і я відповів – так Господи!".
Ми запросили до Івано-Франківська братів і сестер з Ковеля і вони приїхали в березні 2009 року.
На фото: гості з Ковеля з глухими та перекладачами церкви м. Івано-Франківська, березень 2009 р.
Служіння гостей із Ковеля підкріпило духовно глухих і перекладачів. Ми започаткували навчання глухих по Біблії, та через деякий час зрозуміли, що глухі не все розуміють. Ми почали в молитві просити Господа, щоб ця проблема вирішилася. Бог відповів через Сашу Ольбінського, який порекомендував відвідати служіння-навчання глухих в іншій церкві. Цей досвід змінив наші погляди на навчання і ситуація дещо виправилася.
В квітні 2009 року ми відправили в м. Новоград-Волинський на підвищення кваліфікації по сурдоперекладу двох сестер: Стафіїв Галину і Кирпак (Воронич) Галину, які проводила викладач Кузьменко Клавдія.
На фото: курси підвищення кваліфікації (м. Новоград-Волинський, квітень 2009 р., викладач Кузьменко К.)
Того ж місяця була набрана перша група на курси сурдоперекладачів. Група складалась із 15 братів і сестер. Навчання по програмі "Побутові жести" проводила Стафіїв Галина.
На фото: навчання сурдоперекладачів в церкві ХВЄ м. Івано-Франківська
На навчання сурдоперекладачів приїхали брати і сестри з церков Івано-Франківської області: Івано-Франківська, Тлумача, Косова, Калуша, Тисмениці. Вчилися по суботах і до липня 2009 року група пройшла весь курс "Побутові жести" по підручнику Геймана. Практику вирішили проходити в літньому таборі біля м. Ковель.
На фото: група глухих і перекладачів в літньому таборі м. Ковель, липень 2009 р.
За тиждень перебування в таборі всі подружилися, а перекладачі набули практики в мові жестів.
На фото: викладач Лариса Нестерук, вересень 2009 р.
В вересні того ж року до Івано-Франківська приїхала викладач з м. Ковель Нестерук Лариса. За десять днів вона перевірила якість навчання побутових жестів і виклала групі курс "Біблійні жести". На недільному Богослужінні група сурдоперекладачів перед церквою показали свої знання, проспівавши жестами пісню "Досконалий Бог". Їм вручили сертифікати про закінчення навчання. Церква помолилася за перекладачів і благословила їх на служіння.
Під час навчання ми домовилися зустрічатися кожного місяця в останню суботу для спільної молитви. Тоді ж була започаткована ланцюгова молитва про благословення служіння глухим.
Була сформована команда і ми почали працювати. Ми заходили в гуртожиток для глухих, знайомилися з ними, розповідали їм про Господню любов. Також допомагали глухим людям гомунітарною допомогою: одягом, взуттям та продуктами.
Активну участь в цьому приймав глухий брат СашаОльбінський. В жовтні 2009 року він пройшов навчання по програмі Біблійна Школа Лідерів для глухих в м. Слов’янську. Після закінчення БШГ Саша викладає уроки Біблії для братів і сестер глухих, які є члени церкви і для всіх бажаючих.
21-22 лютого в м. Київ в церкві по вул. Кар’єрна відбулася перша звітно-виборча конференція служіння глухим. Коференція прийняла рішення створити відділ роботи з глухими при союзі церков ХВЄУ.
На фото: делегати першої звітно-виборчої конференції, м. Київ 21-22 лютого 2010 р.
В квітні 2010 року з України були запрошені представники на Євроазіатську міжконфесійну конференцію по роботі з глухими. Від нашого союзу церков, а зокрема від відділу по роботі з глухими, були делеговані: відповідальний за західний регіон Заболотський Ігор, відповідальний за співпрацю зі ЗМІ відділу по роботі з глухими Стафіїв Юрій і глухий Ольбінський Олександр. Досвід братів і сестер Росії, Естонії, Білорусії показав наші помилки, а правильні методи роботи з глухими підкріпили нас і впевнили, що працюємо в правильному напрямку.
На фото: учасники Євроазіатської Міжконфесійної конференції (12-16 квітня 2010 року, Санкт-Петербург)
В 2010 році наша група працювала в таких напрямках соціальної допомоги глухим:
- допомога в ремонті квартири сестрі Чірковій Наташі
- ремонт кімнати сестри Олі Свищ
- допомога одягом глухим через УТОГ та адресно в гуртожитку
- проведення євангелізаційного служіння з участю глухих братів і сестер в м. Тлумач, зустріч і бесіди з глухими с. Грушка, Тлумацького р-ну
- 21-25 липня представники нашої області - глухі та перекладачі - відпочивали в таборі глухих в м. Ковель
На фото: табір глухих та перекладачів в м. Ковель, липень 2010 р.
В тому ж місяці делегація від Івано-Франківської церкви була запрошена в м. Ковель на святкування десятиліття служіння глухому народу. Брати і сестри розказали про працю, яка була зроблена на ниві служіння глухим.
На фото: делегати нашої області були учасниками святкування 10-ліття служіння глухим в м. Ковель, 26 липня 2010 р.
В грудні в м. Слов’янську почалося навчання в Євроазіатському Біблійному Інституті глухих. Церква м. Івано-Франківська відправила на навчання глухого брата Ольбінського О.
На фото: перша сесія Євроазіатського Біблійного Інституту глухих в м. Слов’янську, грудень 2010 р.
На фото: студенти Євроазіатського Біблійного Інституту на 2 сесії, лютий 2011 р.
25-26 березня в м. Краматорську (Донецька область) відбулася 2 конференція глухих і перекладачів. Від церкви м.Івано-Франківська на конференції були присутні 10 братів і сестер.
На фото: делегати конференції
Сьогодення
Історію служіння глухим в Івано-Франківській церкві творять люди, які не дуже примітні, та Господь благословляє цю працю. Вони постійно вчаться, починаючи від вдосконалення жестів до спілкування один з одним. Буває нелегко, цього ми не приховуємо, та у нас є Той, на Якого мипокладаємо надію. Його Ім'я Ісус Христос.
Ми в молитвах приходимо до Нього і просимо благословення на наше служіння і, якщо ми правильно розуміємо Його волю, то Він нас благословляє і серце наповнюється радістю, що через нас прославляється Ісус. Ми знаємо головне своє завдання: нести Божу любов до глухого народу, сказати глухим про те, як Ісус Христос їх любить, що не пожалів Свого життя, щоб спасти їх від вічних пекельних мук. У нашій церкві на ДеньПодяки двоє глухих прийняли Господа. Слава Богу!
Ми не зупиняємося на досягнутому. У нас є велике бажання, щоб ще більше глухого народу побачило (саме побачило, бо глухі не чують) Слово Боже. Наша церква проповідує Слово Спасіння по телебаченню в програмі "Вірую" і ми хочемо на ці передачі створити сурдопереклад. Ми вже почали цю працю, та виникають проблеми з апаратурою. Для цього потрібно відеокамеру та комп’ютер, на якому можна робити монтаж. Ми молимо Господа, щоб Він дав нам це обладнання і віримо, що Він нас благословить. Господь шукає ті руки, через які хоче благословити це та інші служіння. Але для того, щоб ми і наші руки були благословенням Господнім для інших, нам потрібно відкрити для Господа своїсерця. Тож будьмо благословенням Господнім!
З любов’ю, відповідальний по роботі з глухими
диякон Стафіїв Микола.
Copyright (c) 2009 Rubka. All rights reserved.